Будівельні блоки в колі
Мета: Ця вправа особливо підходить (у контексті запобігання булінгу) для усвідомлення того, як група поводиться один з одним (у конфліктах). Стає зрозуміло, кого слухають, а кого ні, яка реакція на помилки та з ким цим ділиться тощо. Ця вправа, інтенсивність якої можна контролювати за допомогою зворотного зв’язку тренера, дає огляд моделей поведінки або критичних проблем, які в іншому випадку помітні лише обмежено.
Розглядувана проблема: Запобігання булінгу та насильству; Соціальні стосунки.
Актуальність для психічного здоров’я: Завдяки вправі та постійній мотивації досягати кращих результатів як група, бойовий дух групи може бути пробуджений, і молоді люди можуть перевершити самих себе. Узгодження спільної стратегії змушує молодих людей замислитися над собою та своєю роллю в групі; ця рефлексія особливо модерується та керується тренерами. Вправа чітко показує, які важливі ролі необхідно виконувати в груповій вправі, і що ці ролі не є статичними, а можуть бути змінними. Процес навчання, який стосується групової динаміки та індивідуального зростання.
Заплановані зміни: Групова динаміка стає видимою, і група повинна разом вирішувати завдання, що може призвести до розширення можливостей та індивідуального зростання.
Досвід румунського пілотного проекту: У рамках пілотного проекту в Румунії цей тип діяльності допоміг учасникам краще усвідомити свою роль у групі та те, як їхня поведінка впливає на колективні результати. Вправа заохотила учасників замислитися над моделями комунікації, динамікою лідерства та важливістю вміння слухати інших. Це сприяло покращенню співпраці, сприянню більш збалансованій участі та підвищенню обізнаності про те, як виникають конфлікти та як їх можна конструктивно вирішувати в групі.
Контекст впровадження пілотного проекту:
Цей захід було реалізовано в рамках пілотного проекту MEET, що проводився молодіжною ініціативою Triestingtal. Цей метод застосовувався з молоддю в шкільному контексті, а також у центрі консультування молоді та на вулиці, з групами різного розміру. Брали участь молоді люди віком 12-16 років. Вправа проводилася як вступний метод, розминка, а також для поглиблення та завершення, і вважалася придатною для всіх різних фаз семінару. На семінарах завжди були присутні два фасилітатори, які разом модерували метод.
Досвід румунського пілота: Захід «Будівельні блоки в колі» було реалізовано в Румунії в різних контекстах, включаючи заняття в молодіжних центрах та шкільні семінари, за участю груп від 12 до 24 учасників віком від 14 до 18 років. Ця діяльність викликала високий рівень залученості, зокрема завдяки своєму інтерактивному та змагальному характеру. Учасники були мотивовані виконувати завдання та покращувати свою продуктивність у повторних раундах, особливо під час роботи з обмеженим часом або в паралельних командах. Ведучі зазначили, що вправа ефективно виявила групову динаміку, зокрема появу неформальних лідерів, нерівномірну участь та ситуації, коли кілька учасників намагалися нав’язати свої ідеї. У кількох випадках відсутність чіткої координації або конкуруюче лідерство призводили до плутанини, повільнішого виконання завдань та напруженості в групі. У вправі також було висвітлено реакцію учасників на тиск та дотримання правил. Перезапуск завдання через порушення правил викликав розчарування, але також створив можливості для роздумів про комунікацію, співпрацю та справедливість. Учасники стали краще усвідомлювати, як така поведінка, як перебивання, неслухання або підвищення голосу, впливає на результати групи. В умовах інклюзивної освіти вправа підтримувала соціальну взаємодію та співпрацю, хоча такі проблеми, як обмежений простір та труднощі у висловленні думок, спокійно впливали на групову динаміку. Фасилітатори використовували ці ситуації для запровадження стратегій асертивного спілкування та врегулювання конфліктів, допомагаючи учасникам зрозуміти, що розбіжності можуть бути конструктивними, якщо їх вирішувати з повагою. Румунський пілотний проект підтвердив ефективність заходу як інструменту для розвитку навичок командної роботи, комунікації та управління конфліктами, водночас роблячи групові процеси видимими та легшими для рефлексії. У румунському пілотному проекті захід виявився особливо актуальним для змішаних груп з різним рівнем впевненості, участі та комунікативних навичок. Він був особливо корисним у контекстах, коли одні учасники були більш домінантними, тоді як інші рідше висловлювали свою думку, оскільки захід робив ці відмінності видимими та відкривав простір для рефлексії.
Теоретична основа
Кожна група – це соціальна система з неформальною ієрархією та усталеними моделями уваги. Під тиском завдання ці структури стають особливо помітними: чиї пропозиції враховуються? Хто залишається нечутим? Вправа робить цю інакше важкодоступну для спостереження динаміку прозорою – як для вчителів, так і, завдяки керованій рефлексії, для самої групи. Поступове збільшення часового тиску застосовує принцип індукованого стресу: помірний тиск підвищує залученість, тоді як надмірний тиск руйнує кооперативну поведінку та активує механізми виключення. Саме в цій зоні між керованим та пригніченим виникають моделі, які залишаються прихованими у повсякденному шкільному житті. Дослідження показують, що виключення зазвичай розгортається тонкими, поступовими способами, які важко виявити фасилітаторам. Вправа створює контрольовану ситуацію, в якій стає видно, чи всі учні залучені, чи помилки оцінюються по-різному залежно від соціального становища учня, і чи думки меншості систематично ігноруються – все це є передумовами для цілеспрямованої профілактики. Структура вправи – дія, спостереження, рефлексія – відповідає циклу емпіричного навчання Колба. Соціальні компетенції навряд чи можна розвинути лише за допомогою навчання, але їх можна культивувати через безпосередній досвід з подальшою керованою рефлексією. Чіткі правила вправи функціонують як стресор, що перевіряє власну регуляторну систему групи: хто бере на себе відповідальність, коли правило порушується? Хто стає цапом-відбувайлом? Вдячний відгук вчителя після кожного раунду одночасно моделює конструктивний підхід до невдачі, що робить її самостійним втручанням.
Досвід румунського пілота: Спостереження, отримані в результаті румунського пілотного проекту, підтверджують, що експериментальні та практичні заняття особливо ефективні для того, щоб допомогти молодим людям зрозуміти абстрактні поняття, такі як групові ролі, співпраця та перспектива. Учасники продемонстрували глибше розуміння цих понять, коли вони безпосередньо стикалися з ними під час виконання завдання, особливо в ситуаціях, пов’язаних з тиском, конкуренцією або необхідністю координації з іншими.
Цільова група
- Вік: 12 років і старше
- Профіль: будь-який тип молоді
- Контекст: неформальна або формальна освіта, мінімум 5 та максимум 30 учасників.
Контекст використання
Місцезнаходження: школа, неурядова організація, молодіжні центри, громадські центри, аутріч-проекти тощо. Будь-яка кімната або відкритий простір.
Типи навичок та аспектів, що розглядаються :
- Соціально-емоційні навички: емпатія та розуміння механізмів стресу та гніву
- Навички спілкування : групове спілкування, інклюзивність
- Навички саморегуляції: емоційна саморегуляція,
- Навички усвідомлення: усвідомлення власних емоцій та можливостей їх регулювання.
Опис активності – крок за кроком
Крок 1: Вступ
Тривалість: 10 хвилин
Процедура: Мотузка кладеться на землю у формі кола, яке потім заповнюється пронумерованими цеглинками (принаймні на п’ять більше, ніж кількість учасників). Учасникам дається завдання якомога швидше витягнути блоки з кола у правильному порядку (ведучий вимірює час). Різні правила щодо того, як це зробити, можуть бути заздалегідь узгоджені групою, але не ведучим. Перед початком групі дається 5 хвилин для розробки спільної стратегії.
Таблиця 1. Дії – Крок 1.
| Дії фасилітатора | Дії учасників |
|---|---|
| Підготуйте установку з мотузкою та блоком | Узгодьте спільну стратегію виконання завдання. |
| Поясніть гру учасникам і доручіть їм протягом 5 хвилин визначитися з правилами та стратегією, перш ніж розпочати завдання. |
Рефлексія: Ця вправа заохочує учасників до співпраці та тренує їхні навички вирішення проблем, а також управління конфліктами.
Крок 2: «Будівельні блоки» Основна частина
Тривалість: 30-40 хвилин
Порядок виконання: Вправа починається, коли перша людина входить у коло. З цього моменту розмови між учасниками заборонені. Одночасно в колі може перебувати або перетинати його однією частиною тіла лише одна людина. Після завершення вправи кожен учасник повинен мати при собі принаймні один кубик. Учасникам, які знаходяться «безпосередньо поруч» з попереднім активним учнем (який прибрав блок), не дозволяється діяти наступним. Якщо правило порушено, вправа починається спочатку. Після першого раунду інструктор дає оцінку та похвалу. Потім зазначається, що виконати вправу цілком можливо вдвічі швидше (від того часу, який було виміряно). Якщо група погоджується, процес повторюється спочатку. Після досягнення встановленого цільового часу, знову надається відгук у формі оцінки та встановлюється нова, набагато складніша ціль. Якщо група погоджується з цим, процес починається спочатку. Цю процедуру можна повторити кілька разів.
Таблиця 2. Дії – Крок 2.
| Дії фасилітатора | Дії учасників |
|---|---|
| Вимірюйте час кожного раунду активності | Беріть участь у діяльності, дотримуючись правил та узгодженої стратегії. |
| Хваліть учасників після завершення раунду та запропонуйте новий раунд за менший час. |
Рефлексія: Ця вправа дає учасникам можливість випробувати динаміку спільної групи, обговорюючи стратегію перед вправою та мовчазно показуючи результат. Група намагається разом вирішити дедалі складнішу проблему.
Досвід румунського пілота: Під час впровадження фасилітатори помітили, що учасники спочатку зосереджувалися на виконанні завдання, а не на тому, як вони працювали разом. У міру того, як діяльність проходила далі та рівень складності зростав, групова динаміка ставала більш помітною, включаючи лідерську поведінку, моделі виключення та відмінності в залученості. Ці спостереження забезпечили важливий матеріал для фази рефлексії.
Крок 3: Підсумок та оцінювання (за потреби):
Тривалість: 10-15 хвилин
Процедура: Рефлексія залежить від сприйнятих дій/динаміки в групі. Якщо мали місце значні дії конфлікту або маргіналізації, може бути важко негайно провести рефлексію у великій групі. Тоді доцільно заздалегідь провести індивідуальні розмови (особливо з відповідна(і) особа(и). Особливо цікаво уважно спостерігати за фасилітатором під час цієї вправи: Кого чують? Кого не слухають? Як розглядаються помилки – по-різному чи однаково для всіх? Чи всі враховуються, чи інші думки ігноруються?
Таблиця 3. Дії – Крок 3.
| Дії фасилітатора | Дії учасників |
|---|---|
Запропонуйте учасникам поміркувати та поділитися своїми почуттями під час та після заняття. | Поміркуйте над пережитим, наодинці та в групі. |
Наступні питання можуть розпочати рефлексію: | |
| Дозвольте варіанти виходячи з індивідуальних потреб. |
Рефлексія: Цей крок допомагає учасникам поміркувати над динамікою своєї групи, можливо, над конфліктами та виключенням, або над тим, що сприяло співпраці. Учасники можуть спостерігати, що труднощі є частиною груп, але також те, що для успішного пошуку рішення потрібні різні люди з різними ресурсами. Також можна обговорити спільну комунікацію в групі.
Досвід румунського пілота: Фаза рефлексії допомогла учасникам краще усвідомити, як комунікація, інклюзія та прийняття рішень впливають на успіх групи. Багато учасників визнали, що не всі голоси чуються однаково, та розмірковували над власною схильністю домінувати або усамітнюватися в групових ситуаціях. Цей етап сприяв розвитку самосвідомості та заохочував учасників задуматися над тим, як вони можуть зробити свій внесок у більш інклюзивну, шанобливу та ефективну групову взаємодію.
Необхідні матеріали: будівельні блоки або подібні, мотузка, годинник.
Можливі адаптації:
Інтенсивність цієї вправи слід контролювати таким чином, щоб створити складну ситуацію для учасників. Одним із варіантів може бути таке речення: «Остання група, в якій я керував цією вправою, виконала її за… секунди». Якщо стають очевидними серйозні конфлікти, ознаки виключення тощо, бажано більше не збільшувати інтенсивність.
Румунська перспектива: Виходячи з досвіду пілотного проекту, рекомендується адаптувати рівень складності та часовий тиск залежно від згуртованості та досвіду групи. У групах з нижчим рівнем довіри або труднощами в комунікації слід виділити більше часу на обговорення стратегії та керівництво фасилітатором. У більш згуртованих групах підвищення рівня складності може допомогти чіткіше висвітлити групову динаміку та стимулювати глибше осмислення.
Реакції, що спостерігалися під час пілотної діяльності
Досвід румунського пілота: У румунському пілотному проекті якісне спостереження виявилося особливо цінним для оцінки впливу діяльності. Зміни в участі, моделях комунікації та груповій взаємодії були чітко помітні під час фази вправи та рефлексії. Учасники продемонстрували підвищену усвідомленість групової динаміки, навіть коли ці зміни не були повністю відображені за допомогою інструментів самооцінки. Фасилітатори зазначили, що залученість та співпраця покращилися протягом усієї діяльності, особливо в повторних раундах, де учасники прагнули покращити свою ефективність. Рівень довіри в групі впливав як на участь, так і на відкритість під час рефлексії. Групи, які почувалися в безпеці та отримали підтримку, виявляли більшу готовність обговорювати свою поведінку та взаємодію. Учасники продемонстрували високий рівень залученості та мотивації, особливо завдяки інтерактивному та змагальному характеру діяльності. Водночас виникали моменти розчарування, коли порушувалися правила або виникали розбіжності щодо стратегії. Деякі учасники природно брали на себе лідерські ролі, тоді як інші залишалися більш пасивними або вагалися робити свій внесок. У міру проходження діяльності багато груп покращили свою координацію та стали більше усвідомлювати важливість комунікації, слухання та співпраці. Діяльність також показала, як учасники реагують на тиск, конкуренцію та помилки, надаючи цінну інформацію про групову динаміку та індивідуальну поведінку в команді.
Досвід пілотного проекту в Австрії: Фасилітатори помітили високий рівень мотивації молоді до участі та досягнення дедалі кращих результатів у вправі. Процес навчання та те, як саме розробляється інша стратегія, також змінюється з кожною новою спробою. Також цікаво спостерігати, як часто група дотримується тієї ж стратегії, перш ніж внести корективи. Атмосфера під час вправи часто гаряча та збуджена, аж до напруженої. Легко розпізнати, чи окремі молоді люди не відчувають себе почутими, і як виглядають їхні стратегії вирішення. Крім того, це вправа, в якій може бути надзвичайно гучно, а емоції можуть загострюватися. Тому тренери повинні добре пом’якшувати ці почуття, водночас дозволяючи їм це робити.
Можна спостерігати, наскільки високий поріг фрустрації групи та як група справляється з цим, коли правила не дотримуються. Крім того, емоції можуть спалахувати, і може розпалитися мотивація до розробки дедалі кращих стратегій. Групи, які добре працюють разом, більш відкриті до рефлексії після цього.
Ризики та попередження:
- Будь ласка, зверніть увагу на (можливо, сильні) майбутні почуття в групі або у окремих осіб. Двоє тренерів повинні пояснити метод і бути присутніми.
- Не змушуйте ділитися особистим досвідом.
- Цей інструмент не стосується травми, а навпаки, зосереджений на підвищенні обізнаності.
Румунська перспектива: У румунському пілотному проекті було помічено, що елементи конкуренції та тиск часу можуть призвести до розчарування або напруги в групі, особливо коли комунікація неефективна. Фасилітатори повинні ретельно стежити за динамікою групи, щоб забезпечити залучення всіх учасників і щоб нікого постійно не ігнорували чи маргіналізували.
Важливо знайти баланс між викликом та підтримкою, адаптуючи діяльність до потреб групи та підтримуючи безпечну та шанобливу атмосферу протягом усього процесу.
