Схрещені руки, або «Ми всі різні»
Мета: Створення позитивної робочої атмосфери та заохочення гнучкого мислення; ознайомлення з наступними заходами.
Розглядається питання: Схильність до жорсткого мислення серед молоді NEET та припущення, що інші сприймають реальність так само, як і ми.
Актуальність для психічного здоров’я: ригідне мислення та відсутність когнітивної гнучкості можуть сприяти конфліктам, міжособистісному стресу, труднощам в адаптації до нових ситуацій та емоційним блокам. Усвідомлення різних точок зору є важливим для емпатії, толерантності та емоційної регуляції.
Заплановані зміни: Підвищення усвідомлення когнітивної негнучкості, розширення здатності сприймати різні сприйняття та заохочення відкритості до зміни власної точки зору, навіть коли це викликає дискомфорт.
Контекст впровадження пілотного проекту:
Цей захід було реалізовано в рамках пілотного проекту MEET у Теоретичній гімназії « Мештерул Маноле» в селі Салкуца , асоційованому партнері Кишинівського державного педагогічного університету імені Іона Крянге. Пілотний захід було проведено з двома окремими групами учнів. Молодша група складалася з 10 хлопчиків та 14 дівчаток з 5 по 8 класи, віком від 12 до 14 років. Старша група включала 4 хлопчиків та 14 дівчаток з 9 по 12 класи, віком від 15 до 17 років. В обох групах заняття проводили два навчені фасилітатори, дотримуючись однакової структури діяльності, адаптуючи темп та глибину рефлексії до вікових особливостей учасників.
Теоретична основа
Когнітивна гнучкість стосується здатності людини адаптувати своє мислення, поведінку та емоційні реакції відповідно до різних контекстів. У сфері психічного здоров’я це важливий захисний фактор, який пов’язаний з адаптивністю, стійкістю та здоровими міжособистісними стосунками. Люди часто вважають, що їхній спосіб бачення речей є «природним» або «правильним». Це припущення може призвести до суджень, конфліктів або опору змінам. Прості експериментальні вправи, що залучають тіло, можуть зробити ці механізми видимими безпечним та доступним способом. Інструмент «Зміни свою перспективу» використовує метафори, пов’язані з тілом (схрещування пальців та рук), щоб проілюструвати ідею про те, що те, що здається природним для одних людей, може здаватися неприродним для інших. Безпосередньо відчуваючи дискомфорт, спричинений зміною автоматичної позиції, учасники можуть легше зрозуміти, як зміна перспективи працює як на когнітивному, так і на емоційному рівнях. Вправа створює простір для роздумів над індивідуальними відмінностями та підкреслює необхідність відкритості та емпатії.
Цільова група
- Вік: 16–30 років (також адаптовано для дорослих)
- Профіль: студенти, молодь NEET, молодь з вразливих верств населення, різноманітні групи (міські/сільські, меншини)
- Контекст: неформальні або формальні освітні установи (освітні заходи, семінари, тренінги)
Контекст використання
Місцезнаходження: школа, громадська організація, молодіжні центри , громадські центри тощо.
Типи навичок та аспектів, що розглядаються :
- Соціально-емоційні навички: емпатія, толерантність, прийняття відмінностей
- Навички спілкування : відкрите спілкування, зменшення осуду
- Навички саморегуляції: переживання дискомфорту
- Навички усвідомлення: усвідомлення власної автоматичної поведінки та перспектив, когнітивна гнучкість, критичне мислення
Опис активності – крок за кроком
Крок 1: Вступ – «Ми всі різні»
Тривалість: 5 хвилин
Процедура: Учасників просять стиснути руки разом так, щоб їхні пальці переплілися. Потім їх просять поспостерігати, який великий палець знаходиться зверху. Далі учасників просять підняти руку, якщо, як і у ведучого, у них зверху був лівий великий палець (їм кажуть, що для цього кроку вони можуть розвести руки). Приблизно половина учасників піднімає руку, незалежно від того, правші вони чи лівші. Потім просять підняти руку інших учасників, тих, у кого зверху був великий палець правої руки . Ведучий наголошує, що те, що здається природним для одних людей, не здається природним для інших. Наприклад, ми часто припускаємо, що люди повинні бачити речі так само, як і ми, але завдяки цій простій вправі ми розуміємо, що це не завжди так.
Таблиця 1. Дії – Крок 1.
| Дії фасилітатора | Дії учасників |
|---|---|
| Запропонуйте учасникам скласти руки разом, переплівши пальці. | Виконайте вправу та зверніть увагу на різницю в положенні великого пальця (лівий чи правий) між учасниками. |
| Попросіть їх поспостерігати, який великий палець знаходиться зверху. | |
| Попросіть учасників підняти руку залежно від того, чий великий палець зверху. | |
| Виділіть приблизно рівний розподіл положень великих пальців у групі. |
Рефлексія: Ця вправа допомагає учасникам усвідомити, що люди різні, і те, що здається природним для одних, може здаватися неприродним для інших. Вона також підкреслює важливість здатності змінювати свою точку зору, навіть якщо це здається незручним, щоб побачити речі з іншої точки зору.
Крок 2: Зміна положення
Тривалість: 3 хвилини
Процедура: Ведучий просить учасників змінити положення своїх пальців (переконавшись, що не лише великий палець, а й усі інші пальці також переміщені). Коли учасників запитують, як вони зараз почуваються, вони зазвичай відповідають такими словами, як: дивно, незручно або незручно.
Таблиця 2. Дії – Крок 2.
| Дії фасилітатора | Дії учасників |
|---|---|
| Попросіть учасників повністю змінити положення своїх пальців (не лише великий палець, а всі пальці повинні бути переміщені). | Змініть положення пальців згідно з інструкцією. |
| Запитайте учасників, що вони відчувають після внесення змін. | Поміркуйте та поділіться своїми почуттями щодо нової посади (наприклад, дивно, незручно, незручно). |
Рефлексія: Ця вправа допомагає учасникам усвідомити різноманітність того, як люди переживають одну й ту саму життєву ситуацію, та допомагає їм відновити свою «хватку» за реальність.
Крок 3: Вправа «Схрещування рук»
Тривалість: 5 хвилин
Процедура: Після виконання попередньої вправи учасникам пропонується спробувати «більш складний варіант». У цій вправі їх просять схрестити руки та подивитися, яка рука зверху. Як і раніше, учасники піднімають руки залежно від того, яка рука зверху. Ведучий зазначає, що багато з тих, у кого в попередній вправі зверху був правий великий палець, тепер зверху має протилежну руку. Як і в попередній вправі, група приблизно ділиться навпіл для кожного варіанта. Потім учасників просять спробувати «поміняти» положення рук. Більшість повідомляють, що це здається їм «ще дивнішим», ніж раніше. Ведучий знову наголошує, що те, що одним здається природним, іншим може здаватися вимушеним, і навпаки.
Таблиця 3. Дії – Крок 3.
| Дії фасилітатора | Дії учасників |
|---|---|
Запропонуйте учасникам схрестити руки та подивитися, яка рука зверху. | Експериментуйте з новим положенням руки та зверніть увагу на дискомфорт або незручність, пов’язані з ним. |
Підкресліть відмінності порівняно з попередньою вправою. | |
| Попросіть учасників змінити положення рук. |
Рефлексія: Ця вправа слугує метафорою того, як люди сприймають речі по-різному. Дехто може підходити до речей більш раціонально та здорово, тоді як іншим, можливо, потрібно змінити свою точку зору таким чином, щоб це було незручно, але природно для інших. Часто ми припускаємо, що люди фільтрують речі так само, як і ми; ми схильні робити забагато припущень, замість того, щоб відкривати свій розум. Так само, як кожна людина може рухати пальцями, вона також може змінювати своє одновимірне мислення, що часто призводить до того, що люди почуваються застряглими.
Крок 4: Керована рефлексія
Тривалість: 5–7 хвилин
Процедура: Після завершення практичних вправ ведучий запрошує учасників до керованої рефлексії. Основна увага приділяється зв’язку між фізичним дискомфортом, який відчувається під час вправ, та подібними ситуаціями в реальному житті, де зміна когнітивної чи емоційної перспективи є необхідною, але складною. Ця рефлексія відбувається в безпечному середовищі без тиску, де від учасників не очікується «правильних» відповідей.
Таблиця 4. Дії – Крок 4.
| Дії фасилітатора | Дії учасників |
|---|---|
| Задайте учасникам такі запитання: | Поміркуйте над питаннями та дайте на них відповіді. |
| Що здавалося природним, а що — незручним? | |
| Де ми зустрічаємо подібні ситуації в реальному житті? | |
| Що означає змінити нашу точку зору? |
Рефлексія: Цей крок допомагає учасникам інтегрувати фізичний досвід на когнітивному та емоційному рівні, перетворюючи вправу на свідомо усвідомлену метафору реального життя. Учасники можуть спостерігати, що зміна перспективи часто супроводжується дискомфортом, опором або розгубленістю. Однак цей дискомфорт не є ознакою небезпеки, а радше показником виходу з автоматичної поведінки.
Необхідні матеріали: фізичні матеріали не потрібні.
Можливі адаптації:
Рефлексію можна проводити в невеликих групах, використовуючи спрощену мову, повільніший темп та надаючи більше часу для рефлексії. Важливо уникати тиску на учасників, щоб вони говорили.
Оцінка впливу діяльності
| Індикатор | Метод оцінювання |
|---|---|
| Рівень усвідомлення відмінностей у перспективі | Міні-опитування до/після проведення з такими твердженнями, як: |
| Готовність прийняти дискомфорт змін | «Люди бачать речі інакше, ніж я».|
| Відкритість до різних думок | «Я можу спробувати змінити свою точку зору». (Шкала 1–5) |
| Альтернативним відгуком може бути: І наостанок, що учасники беруть із собою з вправи. |
Реакції, що спостерігалися під час пілотної діяльності:
Реакції учасників цієї сесії дещо відрізнялися між віковими групами та статтю, що дало цінні знання практикам. В обох групах дівчата загалом швидше брали участь у вербальних рефлексіях та були більш охочі висловлювати почуття, пов’язані з дискомфортом, незручністю та зміною перспективи. Хлопці, особливо в молодшій групі, спочатку схильні висловлювати свої реакції за допомогою невербальних сигналів, таких як сміх або вагання, але поступово ставали більш залученими під час фази керованої рефлексії. У старшій групі як хлопчики, так і дівчатка продемонстрували вищий рівень самосвідомості та змогли більш чітко пов’язати фізичний досвід дискомфорту з реальними життєвими ситуаціями, що вимагають когнітивної або емоційної гнучкості. Загалом, діяльність створила безпечний та захопливий простір для обох статей, підтримуючи відкритість, взаєморозуміння та рефлексивний діалог.
Ризики та попередження:
- Уникайте висміювання учасників.
- Не змушуйте ділитися особистим досвідом.
- Цей інструмент не стосується травми, а навпаки, зосереджений на підвищенні обізнаності.
